Сьомий за рахунком студійний альбом гурту «Друга Ріка» отримав назву «Піраміда».
За двадцяти однорічну історію музиканти
Сьомий за рахунком студійний альбом гурту «Друга Ріка» отримав назву «Піраміда».
За двадцяти однорічну історію музиканти провели чимало пошуків та експериментів, кожен з яких, без сумніву, вплинув на створення «Піраміди». Дев’ять самобутніх треків з нового альбому разом складаються у єдину лінію з довершеним сюжетом. У змістовному сенсі — це добірка, яка трек за треком розкриває та пояснює сприйняття світу зрілою людиною.
Усе життя, незалежно від свого покликання та голосів у головах, кожен з нас будує свою піраміду. Вона складається з особистих перемог, зустрічей, невдач. Збудувавши її, ми отримуємо шанс побачити себе такими, якими ми є. А «Піраміду» від «Другої Ріки» можна не тільки побачити, але й почути.
«Незважаючи на те, що тема втрати і страху не на останньому місці, альбом, на мою думку, звучить як антиутопія. Він переповнений любов’ю, сексом та життям як воно є», – каже Валерій Харчишин, лідер гурту «Друга Ріка».
Робота над альбомом тривала більше року – за цей час окремими синглами вийшли пісні «Монстр», «Ангел» і «Ти є я». До речі, з новим релізом Валерій Харчишин втілює свою давню мрію, адже у двох треках («Секрет» і «Доки я не пішов») звучать духові: валторна, труба і тромбон. У цілому ж саунд «Піраміди» – вчасне ствердження у крихкій площині українського року. Саунд-продюсер платівки – Віталій Телезин.
«Ми таки збудували свою «Піраміду», до якої йшли все своє життя. Для нас було важливо, аби наш альбом вийшов достатньо цілісним, завершеним. Адже завжди краще подати менше матеріалу, але якіснішого. Зважаючи на деяку складність текстів пісень, прямий, але водночас трохи зашифрований у самих тих текстах меседж, можливо, комусь ця платівка може видатися трохи негативною, але, я думаю, вона точно не зіпсує настрій людям. Бо гармонія і музичне наповнення даного релізу насправді досить легкі. І вони все рівно далеко від мейнстріму не пішли. Сама назва «Піраміда», до слова, наснилася нашому клавішнику Шурі – він прокинувся і навіть нічого не говорив, але я чудово пам’ятаю вираз його обличчя», – додає Валерій.