Ми посадили калину у себе в городі,
Ту калину,що люблять і славлять в народі.
Нашу радість сумну,нашу втіху єдину,
Ми посадили у себе червону калину.

Є на світі плоди і дерева незнані,
Помаранчі,кокоси,цитрини,банани,
Виногради солодкі і жирна маслина,
А у нас буде тільки червона калина.


Чумаки від'їжджали в далеку дорогу
і калину везли-проти лиха підмогу,
Запорожці пили із калини напій,
Як за правду і волю виходили в бій.

Ми в калині родились,в калині зростали,
Ми в сопілках з калини журбу виливали,
І калиновий сум ми несли в домовину,
На могилах у нас виростала калина.
І цвіла наша доля калиною в лузі,
Розвивалась вона у скорботі і тузі,

Стали думи у нас і терпкі,й гіркуваті,
Бо калинове горе жило в нашій хаті.
Нас давно,як калину оту,поламали,
Як калину червону,в пучки пов'язали,

А нам треба ще спіти, треба ще жити,
І калину червону нам треба садити.
І садити,й любити,і ніжно плекати,
Істи ягоди з неї терпкі й гіркуваті,
Хай нам стукають в серці калинові сльози,
Щоб ми більше не гнулись з негоди в морози.

Хай зростають і квітнуть гаї калинові,
хай сопілки заграють мелодії нові,
Кожну душу зігріють застиглу й холодну,
І розбудять і славу,і силу народну.

Так давайте посадим калину червону,
Нашу радість гірку і від зла охорону!
Ми у неї дістанем і мужність,і силу,
Щоб калиновий край свій любить до могили!

Читайте ще- Ссылка