І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі
такої спраглої жаги
такого зойку у мовчанні
такого сяйва навкруги
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це може навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.

Ліна Костенко