...

Cьогодні я поли́шу всі епітети,
у шафу скину, одягнусь в
«проста»,
і буде хай мене складніш
помітити.
Сьогодні я писатиму листа.
Сховаюсь там, де небо пахне
кленами.
Цупкий папір, дешевий
олівець...
Я щиро зав’яжу слова
катренами,
нехитро так, бо я ж і не
митець.
Химерити не будуть в них
метафори,
навіщо серце пхати у вуаль?
Скажу, що у моїй душевній
амфорі
чуття несміло-чисті, мов
кришталь.
Що літо знов прослалось
гобеленами
із ніжно-свіжих і тривожних
трав.
Я теж отак вертатиму
рефренами,
ламаючи граніт твоїх октав.
Вертатиму, пізнавшися з
адре́сами.
До скрині лист, а мав би у
конверт...
Залишусь знову недопоетесою,
якій потрібен лиш один поет.

Ірина Саковець