....

Я ненормальний – це не
новина,
Й, напевно, з боку це і так
помітно.
В мені є дивна й темна
глибина,
Яка й мені буває непривітна.

Не знаю я, що хочу від життя,
Не знаю що, коли, куди й
навіщо,
Але в минуле вороття нема,
Хоча, насправді, хто із нас не
грішний?

Хто з нас не робить різних
помилок?
Кому доходить все з першого
разу?
Усі ж бо знають, що це –
«хибний крок»
І лиш думки різняться в всіх
відразу.

Одні курили потай від батьків,
А інші нещасливо закохались,
Або для когось недібрали слів
І, врешті-решт, без тих людей
зостались.

Комусь сім’я – це
найдорожчий скарб,
А комусь друг дорожчий за
родину,
Хтось бачить сенс у змішуванні
фарб,
А хтось про груди мріє
щогодини.

Для когось секс – єдина ціль
життя,
Для іншого – за ціль
самопожертва…
Бо правда є у кожного своя,
Одна людина гнеться – інша
вперта.

Одна людина добра – інша зла,
Але й для цього в нас є власні
мірки,
Бо правда… Вона все-таки ж
своя -
У кожного свої зірки і нірки.

У кожного є власний «happy
end»,
У кожного своя складна «love
story»,
В одних є ринок, в інших –
модний бренд,
В одних є дім, а хтось живе
надворі…

Я ненормальний – це і так
помітно,
І кожен з нас, зізнайтесь,
справжній псих,
В якого тонко, вправно і
тендітно,
Заховано «маленький»,
власний гріх.

І, знаєте, не хочеться судити,
Адже святі давно на небесах,
Умійте зрозуміти і простити…
Я – навіжений і це явний факт.

Назар Яковенко