До душі

Теплий весняний дощ, неначе ковток свіжого повітря, окропив засірілі вулиці та підживив розквітлі дерева. Закохана пара в деякій розгубленості швидко шукала прихисток, щоб вщент не промокнути. Він намагався швидко зорієнтуватися, вона ж, неначе дитину, тримала маленьку собачку. Врешті-решт на їхньому шляху виник незвичний автобус, в якому готували смачну каву, грала заспокійлива музика. Та атмосфера, в якій вони опинилися, розпалила вогонь зі старих пожовклих спогадів, які пов'язують їхнє життя. Ті хвилини, проведені разом, повільно миготіли у вікні автобуса, що віз двох закоханих до наступної зупинки, яка так само залишить свій відбиток у їхньому спільному житті. Їм невідомо скільки ще буде тих зупинок й що там на них чекатиме, але вони впевнені, що на кожній з них вони виходимуть разом...