Авшвіц. Перші спогади написані українцем.
Про цей нацистський табір смерті відомо, напевно, усім, хто бодай щось чув про Другу світову війну. А от про те, що через нього перейшло більше чотирнадцяти тисяч українців, серед них – сотні бандерівців,членів націоналістичного підпілля, знають не надто багато.

Ніщо в сучасній музейній експозиції на території колишнього табору не нагадує про те, що саме в Аушвіці перебувало найбільше число українських політв'язнів, заарештованих гестапо після проголошення Акта відновлення незалежності України 30 червня 1941 року, що тут замордовано сотні членів націоналістичного підпілля, серед них два брати провідника ОУН Степана Бандери Олекса і Василь.

Чи не єдиним пам'ятником цим українським героям антинацистського опору стали спогади їх побратимів, що пережили пекло концтабору. Це мемуари Петра Мірчука "В німецьких млинах смерти", Степана Петелицького "До Освенціма – за Україну" , Омеляна Коваля «Спомин мого життя» та Данила Чайковського "Хочу жити".

Автобіографічна книга Чайковського, що побачила світ у 1946 році, стала першим в українській, а можливо й світовій літературі, свідченням про жахи німецького концтабору. В'язень польських тюрем, учасник ІІ Великого збору ОУН, член Похідних груп, у вересні 1941 заарештований гестапо за діяльність у націоналістичному підпіллі. Біографія, під якою могли б підписатися і Степан Бандера, і Ярослав Стецько, і Степан Ленкавський, і багато інших діячів ОУН. Символом цього покоління може стати один з героїв книги Юрко Булат, що "з польської тюрми попав у Березу [Картузьку – польский концтабір для політичних в'язнів], відбув два роки, потім пів року в совєтських лагерах. Утік. Тепер іде до німецького".

Книгу неможливо просто пролистати чи перебігти очима – обов'язково спіткнешся об деталь, яка зачепить і не дозволить не перечитавши йти далі. Історія вражає своїм жахливим реалізмом і, попри невеликий об'єм, залишає незабутнє враження. Рекомендую усім кого вразили книги Віктора Франкла чи Едіт Егер.

https://diasporiana.org.ua/memuari/3470-danskiy-o-hochu-zhiti-obrazki-z-nimetskih-kontsentratsiynih-taboriv/