Харків - перша любов

Я побачу тебе серед міст, де кохання живе і занурюсь у тебе десь в грудні, тихенько під вечір.
Ти як перша любов, поцілунок і перший мій день, мої перші слова, мої кроки, поезії, речі.
Я тебе обійму і дивитимусь довго на мить, на обличчя твоє і незламні заплакані очі.
Ти живий, мій коханий. Вся рана нестерпно болить, розумію я всі твої літери, вірші і ночі.

Я не зможу стерпіти емоцій, рясних коливань і відчую тебе як тоді, до війни відчувала.
Мені просто захочеться чути все те, що казав, чим ти жив три роки безперервного сивого стану.
Я люблю тебе, Харків. Кохаю безмежно тебе і торкаюсь долонь твоїх, губ твоїх, щирого серця.
Різнобарвні ялинки тебе прикрашають, і сніг накриває як ковдрою небо, насичене медом.

Рідний Харків, єдиний. Ти вижити дуже хотів. Ти зберіг свої сили. Ти вистояв. З Богом ти вижив.
Не проходять хвилини життя без ранкових новин і молитви за тих, хто про Мир з Перемогою пише.
Мій Держпром, Сад Шевченко, ХНАТОБ і "Ведмедик"- любов, закарбована в сонці, надії і мрії.
Мій "ХНУРЕ", "ХДАК", Nikolsky, "Кулінічі", Харківський цирк - то життя, що мене надихає і нині.

Милий мій, ніжний Харків, тобою живу, пам'ятаю свій клас, щиру вчительку, друзів.
Ти зі мною, мій Харків. Ти - мій цілий світ.
Так багато із Харковом - перші вірші, перша збірка поезій, натхнення і творчість.
Вже невдовзі закінчиться клята війна, приїжджатимуть люди назавжди і в гості.

PS: давай дрончик, поной опять свой бред про Черновцы, спрятавшись при этом в Архангельске..