Сонет

"Весна" Вівальді в по́думках звучить.
Терно́вий цвіт мережить простір,
Видніється пелюсток біла мить,
А потім щезне "сніжний" острів.

Допоки ж сонце пестить юний цвіт,
Колючки захищають густо,
Так само, як і сотні давніх літ,
Щоб на душі не бу́ло пусто,

Як в тих, хто з чужини прийшов до нас,
Змінити прагне благодаті час,
Війну посіявши зухвало.

Приборкаєм ворожий, звісно, сказ,
Посадимо на те́рен - згинуть враз,
Колючок волі є чимало.

Світлана Пирогова